Старший лейтенант державної безпеки

Старший лейтенант державної безпеки
Петлиці/Нашивки
Країна	СРСР
Вид збройних сил	ГУДБ НКВС СРСР → НКВС СРСР → НКДБ СРСР
Створено	1935
Скасовано	1945
Вище звання	капітан державної безпеки
Нижче звання	лейтенант державної безпеки
Рівноцінні звання	ГУПВО НКВС СРСР: — Майор (1936-1943) ГУРСМ НКВС СРСР: — Старший лейтенант міліції (1936-1943) Сухопутні війська: — Майор (1936-1943) Флот: — Капітан 3 рангу (1936-1943)

Старший лейтенант державної безпеки – спеціальне звання начальницького складу Головне управління державної безпеки (ГУДБ) НКВС і НКДБ СРСР в 1935-1945 роках.

В 1936-1943 роках звання приблизно відповідало військовому званню майор в сухопутних військах та капітан ІІІ рангу в військово-морських силах.

Історія використання

Постановами ЦВК СРСР № 20 і РНК СРСР № 2256 від 7 жовтня 1935 року, оголошених Наказом НКВС СРСР № 319 від 10 жовтня 1935 були введені персональні спеціальні звання для начальницького складу ГУДБ НКВС СРСР. Ці спеціальні звання хоч і мали назву подібну до військових, але не відповідали їм. Серед цих спеціальних звань було звання старший лейтенант державної безпеки. Старший лейтенант ДБ був вище за рангом від лейтенанта державної безпеки, та нижче від капітана державної безпеки.

Посвідчення старшого лейтенанта держбезпеки (1941 рік).

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 9 лютого 1943 року, вводилися нові спеціальні звання співробітників органів НКВС відповідні до загальновійськових (окрім вищого начальницького складу), а також вводився поділ на склади (вищий, старший, середній та молодший). Звання старший лейтенант державної безпеки, стало відноситися до середнього начальницького складу, співпадаючи з армійським званням – старший лейтенант. Старший лейтенант ДБ був за рангом вище за лейтенанта державної безпеки, та нижче від капітана державної безпеки.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 липня 1945 року «Про звання, форму одягу і знаки розрізнення начальницького складу Народного Комісаріату Внутрішніх Справ і Народного Комісаріату Державної Безпеки СРСР» для начальницького складу НКВС та НКДБ вводилися звання аналогічні до встановлених для офіцерського та генеральського складів Червоної Армії.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 серпня 1952 року «Про скасування військових звань, введення нових звань і зміну у зв'язку з цим форми одягу та знаків розрізнення для начальницького складу органів Міністерства державної безпеки СРСР», об’явленим наказом МДБ № 0294 від 26 серпня 1952 року військові звання для співробітників органів МДБ СРСР знову змінювались на спеціальні звання. Серед введених звань було звання старшого лейтенанта державної безпеки. Це нововведення так і не набуло поширення.

Знаки розрізнення

В 1924-1936 роках в органах держбезпеки для позначення посадових розрядів використовувалася система знаків розрізнення посадових рангів подібна до армійської. В цій системі молодший склад позначався певною кількістю трикутників на петлицях, середній склад — квадратів («кубарів»), старший склад — прямокутників («шпал»), вищий склад — ромбів.

В 1935 році в ГУДБ НКВС вводяться персональні спеціальні звання, а також повністю змінюються знаки розрізнення. Спочатку для начскладу ГУДБ НКВС були прийняті тільки нарукавні знаки розрізнення. Для осіб середнього начскладу - червоні усічені трикутники (кількість - відповідно до звання). Дана система виявилася невдалою: нарукавні відзнаки були важкорозрізнювані, що призвело до повернення знаків розрізнення до петлиць. На петлицях начальницького складу з’являються просвіти]], певного кольору. Середній та старший начальницькі склади мали сріблясті просвіти, вищий начальницький склад мав золотисті просвіти. Також на петлицях, в залежності від звання розташовувалася певні кількість сріблястих (старший склад), золотистих (вищий склад) п’ятипроменевих зірочок чи червоних емальованих трикутників (середній склад) . Старший лейтенант ДБ мав на петлицях з одним сріблястим просвітом по дві сріблясті зірочки.

З 1937 року в органах державної безпеки були введені знаки розрізнення армійського зразка (аналогічні вже використовувалися у військах НКВС). Нарукавні відзнаки були скасовані, був змінений вид петлиць. Петлиці встановлювалися двох видів: для гімнастерки або френча і для шинелі. Перші зберігали колишні форму і розмір, шинельні мали форму ромба з округленими увігнутими верхніми сторонами. Висота петлиці 11 см, ширина - 8,5 см, розміри шинельної петлиці: висота 13см, ширина 12,5 см. Колір петлиць залишався колишнім, крапові (темно-червоного) з малиновим кантом. Замість зірочок і кутників були встановлені знаки розрізнення, аналогічні прийнятим в РСЧА: ромби для вищого начскладу, прямокутники («шпали») - для старшого і квадрати («кубики») - для середнього. Старші лейтенанти державної безпеки, отримують на петлиці по дві емальовані «шпали», як на петлицях загальновійськового майора РСЧА.

В 1943 році в органах державної безпеки (як і в інших підрозділах НКВС/НКДБ так і в Червоній армії) відбувається уніфікація військових та службових звань. Знаки розрізнення піддаються зміні, вони змінюють свій вигляд і їх починають розміщувати на нововведених погонах. Погони службовців державної безпеки були п’ятикутні золотисті галунні, а польові захисного кольору (перший варіант погон був «пляшечної» форми), канти та просвіти на погонах волошкові. Лейтенанти державної безпеки, отримують на погони з одним просвітом по три маленькі золотисті п’ятипроменеві зірочки (така ж кількість зірочок була на погонах загальновійськового старшого лейтенанта Червоної армії).

1936-1945.

1936		1937-43		1943		1943-1945

Посилання

• Форма і знаки розрізнення в органах держбезпеки 1922-1945 рр.(рос.)
• Звання і знаки розрізнення органів держбезпеки (1935 - 1943 г.)(рос.)
• СПЕЦІАЛЬНІ І ВІЙСЬКОВІ ЗВАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ОРГАНІВ І ВІЙСЬК НКВС СРСР(рос.)

Джерела

• Военный энциклопедический словарь / Маршал Советского Союза Н. В. Огарков — председатель. — М. : Воениздат, 1984. — 863 с. — 300 000 прим. (рос.)
• Советский энциклопедический словарь. 3-е изд / А.М. Прохоров — гл. ред. — М. : Сов. энциклопедия, 1985. — 1600 с. — 1 000 000 прим. (рос.)
• Ганичев П.П. Воинские звания. — М. : ДОСААФ, 1989. — 144 с. — 100 000 прим. — ISBN 5-7030-0073-4.